Науковий блог: чому анонімність онлайн робить нас агресивними?

До епохи інтернету анонімність була обмежена сповіддю і вікном у лікарні, куди можна було підкинути дитину.

Завдяки анонімності онлайн сором’язливі підлітки стають сміливішими, жінки можуть погратись в чоловіків і навпаки.

Вже мільйони людей одружились через знайомства в інтернеті: 35% із пар, які одружились між 2005 і 2012 роком в США познайомились онлайн.

Більше того, згідно з результатами дослідження, вони щасливіші в шлюбі. Звичайно, тому що анонімність дає відчуття свободи без обмежень.

Крім індивідуальних задоволень від анонімності йдеться і про політичних активістів, про акції громадянської непокори у країнах, де право на протест і опозицію до влади обмежене (наприклад, як у наших північних сусідів). Люди в масках Гая Фокса роблять революції, скидають диктаторів і взагалі, здається, правлять світом.

Але темна сторона анонімності лишається актуальною. У віртуальній антропології вона називається “онлайн ефект вседозволеності”. Було вже десятки досліджень на цю тему, результати яких однозначно показали, що люди із гарантованою анонімністю схильні поводитись агресивно щодо інших.

Ось наприклад Артур Сантана з університету Х’юстон проаналізував коментарі під статтями про еміграцію на Los Angeles Times і Houston Chronicle, які дозволяли анонімне коментування, а також дослідив USA Today і the Wall Street Journal, які вимагали логування. Так от на сайтах з анонімними коментарями було 53% образливого, асоціального контенту, а там де просили логінитись – 29%. Суттєва різниця, враховуючи те, що логін це теж віртуальне “я”.

Популярний комікс Пені Аркад (Penny Arcade) описує цей феномен як Greater Internet Fuckwad Theory, тобто велика теорія про інтернет покидьків. Теорія полягає в тому, що нормальна людина за умов анонімності і наявності аудиторії перетворюється на покидька. Нормальна людина + анонімність + аудиторія = агресивний психопат.

Намагаючись досягти емоційного катарсису, людина ні перед чим не зупиняється. Під цей ефект підпадає і те, що в інтернеті люди більш відверті. Ми можемо робити компліменти, писати щось таке, що в реальності навряд чи сказали б. Це пояснюється тим, що онлайн ми відчужуємо свою первинну ідентичність і на світ божий виходить сміливіше, зухваліше “я”.

Потім, коли ми таки бачимось в реальності зі співрозмовником, розуміємо, що трошки погарячкували. Проте в той момент мозок каже – ти захищений, ти – це взагалі не ти, кажи все що хочеш! Емілі Фінч, криміналіст, яка спеціалізується на онлайн-злочинах, говорить про те, що люди схильні сприймати онлайн-простір як гру. Тому легко чинять злочини, а от покарання за них уже реальне.

Крім того є така очевидна річ, що в онлайні наш мозок не зчитує дуже багато інформації – тон голосу, очі, вираз обличчя, позу, одяг, жести. Неочевидним у цій ситуації є те, що, не маючи цієї інформації, мозок все, чого не вистачає, дописує сам. Тобто, свідомість, отримуючи лише слова, дописує все інше самотужки і в результаті маємо картинку, яка досить умовно співпадає з реальністю.

У колах криміналістів, які займаються розслідуванням кіберзлочинів, вже декілька років ведеться дискусія щодо повного скасування анонімності в мережі задля безпеки всіх користувачів. Проте з технічної точки зору це ще поки невирішене питання. Крім того адвокати з прав користувачів не підтримують таку політику, трактуючи анонімність, як законне право людини в мережі.

Тому насолоджуйся поки що свободою, але обережно з ефектом вседозволеності, бо віртуальні образи зачіпають реальних людей.

Євгенія Кузнєцова

Про автора: Захистила дисертацію з міжнародних і міжкультурних досліджень, останні 5 років працювала в дослідницькій групі “Соціокультурні виклики і права людини у світі що міняється” (Університет Деусто, Іспанія). Віртуальна антропологія, наука про життя людей онлайн і їхню взаємодію з різними гаджетами – одна з основних сфер, які мене захоплюють.

Велика Анна
Автор матеріалу:
Всі 42 матеріалів автора