Чому я проти Порошенка і його компанії. Швидше я не проти самої фігури Петра Олексійовича, але точно проти його режиму і тих товаришів, які є економічними окупантами моєї країни.

1. Я проти Розенка – внука члена ЦК КПУ, голови Держплану УРСР, який продовжує сьогодні планувати соціальне життя українців.
2. Я проти Березенка – племінника 1 секретаря ЦК ВЛКСМ УРСР Анатолія Матвієнка, який очолює передвиборчу кампанію гетьмана.
3. Я проти Турчинова та Шлапака- які, будучи секретарями ЦК ВЛКСМ якогось хрєна керують ключовими державними ділянками моєї країни, яка була піддана декомунізації, але не пройшла люстрацію виборчих посад, завдячуючи виключно БПП та НФ.
4. Я проти міністра економіки комсорга Кубіва, який замість транснаціоналізації економіки і порятунку капіталізацією, втирає мені дічь про вітчизняного виробника і його підтримку.
5. Я проти елітарного непотизму та відкатів в мілітарній сфері в моїй країні.

Тому такі як Кухарчуки сьогодні з аналогічних мотивів (можливо з трохи інших, не настільки ідеологічних) повстають і будуть повставати масово по всій Україні.

Бідність і незадоволення неможливо втримувати лише прокруткою платівки “Зродились ми великої години”. Україна потребує капіталізації і робочих місць, чого комсомольці своїми силами в умовах бурхливого динамічного глобального розвитку дати не можуть. Тому вони мають поступитися економічними площинами і чим швидше, тим краще для всіх, а для них в першу чергу, бо інакше гряде коліївщина.

Вадим Кончин, к.е.н., доцент кафедри регіоналістики КНЕУ