«Галицькі інвестиції»: за цю аферу таки має хтось сісти!

Джерело: Leopolis.news

«Галицькі інвестиції» – перша спроба пера Андрія Івановича. Коли більшість українців іще зеленого поняття не мала, як працювати з фінансами, цінними паперами, Садовий і компанія вже творили чудеса винахідливості. Масштаб вражає: 200 тисяч ошуканих вкладників на суму 21 мільйон гривень. Ну і, як ви вже зрозуміли, у підсумку Андрій Садовий не має до цього жодного стосунку.
Заснування і британський слід

«Галицькі інвестиції» (ГІ) було створено 1995 року. Є інформація, що до цього доклалися Тарас Стецьків та Віктор Пинзеник – тоді віце-прем’єр України. За чутками, саме Пинзеник був тим великим комбінатором схем створення «Галицьких інвестицій» та її сателітів (до них ми ще повернемося). До наглядової ради «ГІ» увійшли Олександр Ємець й Андрій Садовий. Імовірно, «патріархом» цієї структури був Богдан Буца – на той час генеральний директор Українського центру сертифікаційних аукціонів.

Удалося залучити понад 200 тисяч майнових приватизаційних сертифікатів на суму 210 мільярдів карбованців – за офіційним курсом НБУ на 1 вересня 1996 року, це 21 мільйон гривень. Колосально для країни, яка тоді «тонула» в економічних негараздах. Щоправда, гроші з цього ще треба було зробити, за що Андрій Іванович з компанією і взялися.

Серед найцікавіших підприємств (як писав свого часу сайт «Обсерватор» – досі збереглася тільки републікація цього тексту), які вдалося отримати Садовому і компанії: Миколаївський цементний завод, Миколаївський глиноземний завод, Дрогобицький нафтопереробний завод (пізніше НПК «Галичина), Івано-Франківський «Хлорвініл». Загалом наприкінці 1990 років у власності й управлінні «Галицьких інвестицій» перебували акції близько ста підприємств.

Не на всіх підприємствах «Галицьким інвестиціям» удалося довго протриматися. Той же «Обсерватор» описує, як компанію 1998 року виперли з Дрогобицького нафтопереробного. Щоправда, винними у всіх бідах «ГІ» зробили експертів Британської експертно-сервісної служби (БЕСС), а ще поляків. Їх видання звинуватило у промисловому шпіонажі. «Але то таке», як каже один відомий персонаж.

Радники БЕСС із 1993 року працювали над питаннями конверсії українських підприємств, готували бізнес-плани розвитку й допомагали залучати інвестиції. Щодо НПК «Галичина», то нібито переговори вели з тодішнім секретарем Ради безпеки і оборони Польщі Мареком Сівєцом.

Вирішальним у рішенні викинути «Галицькі інвестиції» з Дрогобицького нафтопереробного заводу стало те, що Тарас Стецьків, який був членом наглядової ради «ГІ», вирішив вийти з НДП, обласну організацію якої він очолював. Наступного дня за рішенням Кабміну, а точніше Валерія Пустовойтенка, який і був головою цієї партії, «Галицькі інвестиції» втратили підприємство.

Імовірно, якось так або трошки інакше «Галицькі інвестиції» виперли і з інших прибуткових нерегіональних підприємств. Почалися часи дикого українського капіталізму і за дерибан узялися гравці національного масштабу. Садового в їхніх планах не було. Але йому цього й не треба було. Поки в Києві жерлися навколо великих об’єктів, Андрій Іванович вповні «господарював» на регіональних.

Схема «відмиву»

Це найулюбленіша частина розповіді. Переконані, ця схема з часом має увійти в підручники з фінансових махінацій.

Крок перший. У Львові з’явилися три компанії зі схожими назвами. За адресою Львів, вул. Й. Сліпого, 7 було зареєстровано інвестиційну компанію ЗАТ «Галицькі інвестиції» (як писали Рустам Курбанов та Омар Узурашвілі в «Суботній пошті»). Одним із засновників цієї компанії став особистий водій Садового – О.Войкін.

За тією ж адресою (дотичні до журналістики у Львові знають, що вул. Й. Сліпого, 7 стане на багато років резиденцією Андрія Івановича) зареєстрували ще ТзОВ «Галицькі інвестиції цінні папери». А на вул. Личаківській, 72 запрацював взаємний фонд інвестиційної компанії «Галицькі інвестиції».

Крок 2. Ці компанії стали засновницями одна одної. У схему також ввели підконтрольні Андрію Івановичу підприємства. Зокрема (знову ж таки, за текстом у «Суботній пошті»), «ЗАТ «Галицькі інвестиції» та ТзОВ «Галицькі інвестиції цінні папери» стали засновником ВАТ «Південьзахіделектромережбуд», головою правління якого призначили Андрія Садового. «Південьзахіделектромережбуд» зареєструвався засновником ЗАТ «Галицькі інвестиції» та відкритого взаємного фонду «Галицькі інвестиції»…

…Голова спостережної ради ЗАТ «Галицькі інвестиції» Богдан Пужак, який клявся, що Садовий до діяльності його компанії жодного стосунку не має, як керівник структури, що має контрольний пакет акцій підприємства, призначив Андрія Садового головою ради «Південьзахіделектромережбуду». Той як керівник підприємства бере Пужака до себе на роботу й призначає своїм підлеглим – головою правління підприємства. 2002 року вони обмінюються посадами. І вже сам чорт не зрозуміє, чи то «Галицькі інвестиції», тобто Пужак, контролює діяльність «Південьзахіделектромережбуду», чи Садовий як керівник підприємства – засновника «Галицьких інвестицій» – керує діяльністю інвестиційної компанії.

Далі ще цікавіше: спрут розкинув свої щупальця глибше. Засновниками «Південьзахіделектромережбуду», якими керував Садовий, стали такі підприємства, як «Енергоінвест», холдингова компанія «Енергобуд», ЗАТ туристична компанія «Перлина Карпат» та чимало інших. Їх також прив’язали до фонду «Галицькі інвестиції». А ВАТ «Львівська пивоварня», ВАТ «Стрийська взуттєва фабрика», ВАТ «Львівавтотранс» стали засновниками ЗАТ «Галицькі інвестиції» разом усе з тим же «Південьзахіделектромережбудом».

Крок третій. Вишенька на тортику імперії Садового. Щоб використовувати кошти цих підприємств і щоб за це Андрію Івановичу нічого не було, на вул. Й.Сліпого, 7 (!) зареєстровано громадську організацію «Інститут розвитку міста» – її очолив Андрій Садовий. Для повного ажуру він засновує ще й Благодійний фонд підтримки молодіжних ініціатив. І всьо. «фінансист і філантроп» Садовий вкладає кошти в гуманітарні проекти (усе ж для міста!). Одночасно «розквітли» ТРК «Люкс», газета «Поступ», з’явилися гроші й на ГО «Самопоміч».

Протести, Кендзьор і висновок

От така «прекрасна» схема. Акурат 2006 року, коли Садовий мав намір іти на переможні вибори, йому нагадали про старі гріхи. Товариство захисту прав вкладників у компанію «Галицькі інвестиції» (було й таке) зібрало кілька мітингів. Протестувальники вимагали звітності, виплати дивідендів і всього іншого, але на тому все й заглухло. Схеми працювали відмінно: силовики до Андрія Івановича не мали претензій, громадянське суспільство в Україні ще було в зародковому стані, тож протести підтримки не мали.

Трошки раніше тодішній нардеп Ярослав Кендзьор скерував у ЗМІ відкритий лист, у якому стверджував, що ЗАТ «Галицькі інвестиції», «розвівши» близько 200 тисяч вкладників, стали банкрутом. Натомість збільшилися статки Андрія Садового, який, як писав Кендзьор, «через свого водія скористався народними коштами для власного збагачення». Але «гуманітарія» Кедзьора «менеджмент» Андрія Івановича швидко заткнув. За словами голови спостережної ради ЗАТ «Галицькі інвестиції» Богдана Пужака, «львівський підприємець Андрій Садовий ніколи не був засновником, акціонером чи керівником «Галицьких інвестицій» І це чиста правда. Схема потребувала докладного вивчення, а не загальних звинувачень, якими так любив кидатися нардеп.

І що з того? Який сенс піднімати цю стару справу тепер, запитаєте ви? Якщо маєте бажання жити в корумпованій країні, то, звичайно, змісту немає. Але якщо хочете європейської України, то такі «орли», як Садовий і компанія, не мають морального права навіть близько підходити до влади. І ще – за цю аферу таки має хтось сісти.

Маркіян ВОЙТОВИЧ, Leopolis.news

Заставецький Петро
Автор матеріалу:
Всі 104 матеріалів автора